Зорю у Космос. Звідти тьма і світло
по-іншому ведуть життєвий хід.
Безсмертний розум і вселюдський плід
засіюють собою душу Світу.
І друзі вже мої зібрались там.
Мені махають весело й привітно.
Навіщо звів собі земний я храм,
якщо сліди мої стирає вітер?
Господня воля проклятих поетів
до тайної вечері знов звела.
І падають з небесного стола
ті вірші, яскравіші від комети.
А я ловлю по крихті їх усі,
щоб голод втамувати свій духовий
і полишити вже земні окови
з душею, що в поезії росі.
16.02.2020–07.01.2021
The PlovdivLit site is a creative product of "Plovdiv LIK" foundation and it`s object of copyright.
Use of hyperlinks to the site, editions, sections and specific texts in PlovdivLit is free.