Із вази квіти визирають,
і стеля в павуках неначе.
Десь мишка з букваря читає
погрози по складах котячі.
Либонь, краса мене врятує вічна,
але не килим із троянд зів’ялих
й ніяк не роги оленів північних,
що безпорадно з цвяхів позвисали.
Щодень все більш самотнію до краю
і більш вибагливий. І зайвий трішки.
Танцюючи, мені перебігає
доріжку білих клавіш чорна кішка.
04.01.2022
Сайтът PlovdivLit е творчески продукт на фондация „Пловдив ЛИК” и е обект на авторско право.
Поставянето на хипервръзки към сайта, към издания, рубрики и конкретни текстове в PlovdivLit е свободно.