Зорю у Космос. Звідти тьма і світло
по-іншому ведуть життєвий хід.
Безсмертний розум і вселюдський плід
засіюють собою душу Світу.
І друзі вже мої зібрались там.
Мені махають весело й привітно.
Навіщо звів собі земний я храм,
якщо сліди мої стирає вітер?
Господня воля проклятих поетів
до тайної вечері знов звела.
І падають з небесного стола
ті вірші, яскравіші від комети.
А я ловлю по крихті їх усі,
щоб голод втамувати свій духовий
і полишити вже земні окови
з душею, що в поезії росі.
16.02.2020–07.01.2021
Сайтът PlovdivLit е творчески продукт на фондация „Пловдив ЛИК” и е обект на авторско право.
Поставянето на хипервръзки към сайта, към издания, рубрики и конкретни текстове в PlovdivLit е свободно.